супротивний

-а, -е.

1) Розташований навпроти кого-, чого-небудь; протилежний.

2) Зустрічний (про вітер, течію і т. ін.).

3) Який докорінно відрізняється від кого-, чого-небудь; несумісний з чимсь. || Який захищає інтереси, протилежні чиїм-небудь; ворожий комусь, чомусь. || у знач. ім. супроти́вні, -них, мн. Супротивники у бійці, поєдинку і т. ін.

••

Супроти́вна сторона́ — а) у судовому процесі – особи, що захищають інтереси, протилежні інтересам іншої сторони; б) супротивник, ворог; в) той, хто захищає інтереси, протилежні чиїм-небудь.

4) бот. Розміщений один проти одного (про бруньки, листя, гілки і т. ін.).